Електронне видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України

КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ХУДОЖНІ СТРАТЕГІЇ, ДИСКУРСИВНІ ПРАКТИКИ, ВЕКТОРИ ОСМИСЛЕННЯ

Марина Полякова — 2024-07-09

Збірник створено за результатами міжнародної науково-практичної конференції «Культура і мистецтво в умовах російсько-української війни: художні стратегії, дискурсивні практики, вектори осмислення», яка відбулася в Інституті проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (м. Київ) 29–30 травня 2024 року. Матеріали збірника висвітлюють широке проблемне поле, актуальне для культури й мистецтва України. Розглядаються питання мистецької рефлексії війни, трансформації національної ідентичності, форми культурного спротиву, інформаційні та символічні аспекти процесу деколонізації української культури, а також новітні дискурсивні практики, що формують суспільну свідомість в умовах війни. Особливу увагу приділено аналізу художніх стратегій, які допомагають осмислювати травматичний досвід, формувати колективну пам'ять і конструювати перспективи майбутнього крізь призму мистецтва. Також розглянуто актуальні тенденції в арттерапевтичних практиках, що сьогодні залучаються до реабілітації воїнів та всіх українців, які пройшли через травму війни й потребують відновлення душевного здоров'я. Збірник стане корисним для дослідників, викладачів, студентів, митців і всіх, хто цікавиться впливом війни на соціокультурний ландшафт України.

Театральна культура України

О. Ю. Клековкін — 2023-11-28

Видання фіксує українську театральну термінологію від перших згадок про театральні практики на території сучасної України (літописні джерела ХІ століття) до сучасності. Найбільший масив джерел належить до періоду від початку ХІХ століття, коли відбувалося активне становлення української національної культури, і до 1930-х років, після чого розвиток поняттєвої театральної бази на тривалий час було заморожено. Українську театральну лексику досліджено за періодикою, драматичними творами, публіцистичною та епістолярною спадщиною. Два томи містять понад 8 тис. словниковий статей, перелік джерел з історії українського театру (понад 3,6 тис. позицій) та передмову, що висвітлює теоретичну, методологічну, історичну та археографічну засади праці. Видання адресовано дослідникам культури і мистецтва, а також історикам, філологам і всім тим, хто цікавиться історією української театральної культури

Театральна культура України

О. Ю. Клековкін — 2023-11-18

Видання фіксує українську театральну термінологію від перших згадок про театральні практики на території сучасної України (літописні джерела ХІ століття) до сучасності. Найбільший масив джерел належить до періоду від початку ХІХ століття, коли відбувалося активне становлення української національної культури, і до 1930х років, після чого розвиток поняттєвої театральної бази на тривалий час було заморожено. Українську театральну лексику досліджено за періодикою, драматичними творами, публіцистичною та епістолярною спадщиною. Два томи містять понад 8 тис. словниковий статей, перелік джерел з історії українського театру (понад 3,6 тис. позицій) та передмову, що висвітлює теоретичну, методологічну, історичну та археографічну засади праці. Видання адресовано дослідникам культури і мистецтва, а також історикам, філологам і всім тим, хто цікавиться історією української театральної культури.

«Українські апостоли» Леоніда Тоцького

Н. М. Кондель-Пермінова — 2023-09-26

Наукове видання презентує програмну серію мозаїчних робіт українського художника Леоніда Тоцького (12.02.1932– 05.02.2022), художника-монументаліста, реставратора, який здійснив чималий внесок у відродження та розвиток українського мистецтва. Галерея «Українських апостолів» — це масштабна мистецько-психологічна вистава: з височінь історії до глядачів виразом очей промовляють славетні діячі української культури.

Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою автора

На обкладинці використано фрагмент роботи Л. Тоцького «Художник-реставратор. Автопортрет». 2013 На фронтисписі: Л. Тоцький на виставці персональних робіт у Національній спілці художників України. 2012

Мозаїка життя Леоніда Тоцького

Н.М. Кондель-Пермінова — 2023-09-26

Книжку присвячено Леоніду Тоцькому (12.02.1932 — 05.02.2022), українському художнику-монументалісту, реставратору, майстру мозаїки, чия творчість є національним надбанням. Це перше ґрунтовне дослідження його художнього спадку, що складається з культурологічних студій, особистих спогадів митця і значної кількості ілюстрацій. Розраховано на фахівців і широке коло поціновувачів українського мистецтва.

Режисерська система: Горизонтальний аналіз

О. Ю. Клековкін — 2023-04-25

Предмет цієї праці — режисерський метод, режисерська і театральна система: межі понять, їхня історія, ознаки і складові. У Передмові розглянуто історію питання і методологію дослідження, далі — історію боротьби за надання поняттям наукового статусу, і нареші в останньому розділі — основні елементи режисерської і театральної систем. Внутрішній сюжет, заради якого і здійснено це дослідження, розгортається як у самій праці, так і за її межами, він присвячений горизонтальному виміру історії, а також зв’язку режисерських систем із боротьбою культур. Визначені ознаки і зв’язки можуть бути використані у процесі аналізу режисерських і театральних систем, створення творчих портретів митців, дослідження історії театру і режисури. Працю адресовано студентам театральних вишів, практикам театру, дослідникам історії мистецтва.

Наративи українського скульптуротворення ХХ–ХХІ століть: в контексті творчості Володимира Протаса

Марина Протас — 2022-11-29

Монографія аналізує творчий доробок відомого українського скульптора Володимира Миколайовича Протаса (11.10.1954–21.06.2020), етапи діяльності якого осмислюються в контексті специфіки трансформацій арт-епістеми української культури зламу ХХ–ХХІ століть. Розгляд становлення самоідентифікаційних формотворчих якостей пластичного виразу скульптора спирається на рекогносцирування історико-філософського взаємозв’язку світоглядної моделі античних часів і транс-культурних патернів модерного, постмодерного досвіду з національними традиціями духотворення. Пильна увага приділяється критиці культуріндустріальних проявів ринкової ідеології глобалізованого капіталу, який визначає сучасний арт-mainstream, сприяючи ситуації домінування дизайну у статусі транс-дисциплінарної системної стратегії.

Дослідження розраховано на широку аудиторію фахівців та усіх, хто цікавиться не лише українською скульптурою, але й загальними проблемами сучасної культури і мистецтва.

Українська книга про Ріхарда Ваґнера

М. Черкашина-Губаренко — 2022-11-29

У монографії, присвяченій 210-й річниці від дня народження Ріхарда Ваґнера, висвітлено рецепцію творчості митця в українській і світовій культурі, зокрема — у музичній культурі Києва, Львова й Одеси, проаналізовано особливості інтерпретації його творів вітчизняними виконавцями. Здійснено порівняльний аналіз творчих принципів Ваґнера і концептів як українських митців (Леся Курбаса, Станіслава Людкевича, Лесі Українки, Бориса Лятошинського, Кармелли Цепколенко), так і зарубіжних (Адольфа Аппіа, Бертольта Брехта, Сальваторе Шарріно та ін.). Бібліографія української ваґнеріани 1993-2022 років охоплює понад двісті праць українських дослідників. Видання адресовано культурологам та історикам мистецтва.

Творчість Олександра Стахова-Шульдиженка — спадщина, овіяна багатьма культурами

Гліб Вишеславський — 2022-11-29

У книзі розглядається творчість і біографія Олександра Стахова-Шульдиженка (1922–1988) — українського, британського і польського художника, оформлювача, монументаліста, теоретика мистецтва. Приділено увагу особливостям взаємодії персональної творчості з традиціями та стилістичними впливами культур різних країн. Простежено проблематику самоідентифікації митця та його адаптації до складних умов еміграції та репатріації. Висвітлено основні напрями творчості автора, їхня тематика й естетика. На ґрунті нових відкриттів у архівах і бібліотеках, суттєво уточнено факти біографії художника, запропоновано періодизацію його творчості.

Монографію видано в рамках фундаментального дослідження «Актуальні дискурси сучасної культури» Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. Книга розрахована на фахівців у галузі сучасного мистецтва, мистецтвознавців, культурологів, студентів закладів вищої мистецької освіти та широкий загал читачів

Прогулянки з Наталкою

Олександр Клековкін — 2022-09-30

Пропонований нарис є щоденником, написаним під час уявної прогулянки вздовж пам’ятників московськоукраїнських театральних стосунків і національної культурної спадщини, вздовж історії усвідомлення її кордонів, привласнення й очуження у часі московськоукраїнської війни. Хронологічні, сюжетні, композиційні і жанрові межі прогулянки визначено її місцем і часом — Прага, 8 квітня — 8 червня 2022 року.

Чаювання зі Станіславським

Олександр Юрійович Клековкін — 2022-09-01

Нарис присвячено зустрічі К. С. Станіславського з українською театральною культурою, спробам впровадження його методу в практику національного театру та інструментам щеплення його системи сценічному мистецтву України.

Палітра слів і барв скрижалі

Л. Дрофань — 2021-11-30

Історія знає немало особистостей, які у своїй творчості поєднували кілька видів мистецтва. У книжці йдеться про українських письменників, які виявляли свій талант не лише в слові, а й у фарбах і в олівці. Деяким з них доводилося вибирати між малюванням і письменством, а у деяких ці дві музи йшли з ними по життю паралельно. Тексти, часто помережані малюнками, чи окремі картини письменників сучасні дослідники розглядають як органічну цілісність. Коли ж художники, відкладаючи пензель, беруться за перо, вони змушують тим самим вводити у мистецтвознавчий і літературознавчий дискурси нові тлумачення і підходи. Отож поєднання різних емоційно-естетичних категорій утворює мистецький перетин або ж поліфонію, без якої складно відтворити різнобарвне буття.

Для культурологів, мистецтвознавців і літературознавців, а також широкого кола читачів.

Художник театру Анатолій Петрицький: практика та експеримент в українській сценографії ХХ століття

О. В. Ковальчук — 2021-11-30

У монографії розглянуто сценографічну діяльність видатного українського художника театру ХХ століття — Анатолія Петрицького. Презентовано широкий спектр соціальних та історико-культурних аспектів ХХ століття. Проаналізовано основні етапи становлення творчої особистості художника: від початкових презентацій до конструктивістських проєктів 1920-х та живописних 1950-х, що стали знаковими подіями у культурному житті країни. Розглянуто основи діяльності широкого кола представників української інтелігенції, які доклали значних зусиль для формування значущих культуротворчих феноменів. Дослідження розраховане на культурологів, істориків театру та образотворчого мистецтва, студентів відповідних вищих учбових закладів та широкий загал читачів.

La Biennale di Venezia: Мотори арту

Олег Сидор — 2021-10-26

Монографія присвячена непересічним особистостям організаторів славетних Венеційських бієнале: президентам, комісарам, кураторам проектів, меценатам, ідеологам, симпатикам, почасти — художнім критикам та митцям-учасникам, а також окремим персонам, котрі намагалися перешкодити проведенню арт-заходу (звісно, це їм не вдалося). Також дане видання висвітлює окремі історико-просторові проблеми італійської арт-інституції, віхи її творчого шляху та виклики часу, які перед нею поставали упродовж 1895–2019 рр., крім того — питання української участі в світовому культурному процесі. Більшість використаного та процитованого, нами й перекладеного матеріалу є ексклюзивним у вітчизняній мистецтвознавчій практиці.

Онтологія віртуального простору

Ірина Зубавіна — 2021-10-26

Монографію присвячено вивченню перипетій екранної культури — від «традиційної» кінокласики до найсучасніших проєктів цифрового відео та творчих практик contemporary art початку ХХІ століття. Серед ризоматичних переплетень проблемного поля екранознавства у соціокультурному мультиверсумі сьогодення виокремлено та системно розглянуто актуальні питання різнобічного осмислення особливостей фазового переходу до епохи дигіталізації, визначення місця людини в умовах екранної конвергентності та «примусу до віртуального», загострення катастрофічно-есхатологічного мислення, поширення ідей трансгуманізму, гендерної ідентифікації тощо.

Приділено увагу взаємозближенню екранологічних штудій з іншими дискурсами наукового знання та різними форматами screen-репрезентацій.